Словник української мови (1927)/зроняти
| ◀ зронити | Словник української мови З зроняти |
зросити ▶ |
|
Зроня́ти, ня́ю, єш, сов. в. зрони́ти, ню́, ниш, гл. Давать, дать упасть; терять, потерять, утратить. Желех. Ой лісе, лісоньку, зронив єс красоньку. Вх. Лем. 421.