Словник української мови (1927)/зретитися
| ◀ зрекатися | Словник української мови З зретитися |
зрехтити ▶ |
|
Зре́титися, чуся, тишся, гл. = Зра́титися. Попереду жили нічого, а далі зретилися, зретилися, що-дня сварка та колотня, та й розійшлися. Каменец. у. Ге-ге! уже ся зретили, то шкода і вмовляти. Каменец. у.