Словник української мови (1927)/зрабувати
| ◀ зпровола | Словник української мови З зрабувати |
зрада ▶ |
|
Зрабува́ти, бу́ю, єш, гл. Ограбить. Ідуть турки на рабунки, зрабують тя молодого. Чуб. V. 1087. Зрабували той город, забрали в йому всіх коней. Опат. 25.