Словник української мови (1927)/зотлівати
| ◀ з'остріти | Словник української мови З зотлівати |
зотлілий ▶ |
|
Зотліва́ти, ва́ю, єш, сов. в. зотлі́ти, лі́ю, єш, гл. Истлевать, истлеть. Моє біле тіло під нагайкою зотліло. Гол. I. 196. Хусточка зотліла. Мл. л. сб. 277. Пішла вона (надія) на той світ в преісподню, коли ще й там знайду впокій, зотлівши. К. Іов. 38.