Словник української мови (1927)/зорятися

by Борис Грінченко

◀ зоряти

Словник української мови Борис Грінченко З зорятися

зоряшний ▶

Київ: Горно, 1927

Зоря́тися, ря́ється, гл. безл. *1) Разгораться. З-за дубків молоденьких зорява стяга рожева зорялася. МВ. (О. 1862, I. 90). 2) Безл. Зоря́ється. Показываться заре. Там зоряється, займається. Чуб. III. 475. Вже й зоряється. Вже сонце — день. МВ. II. 149.