Словник української мови (1927)/золотіти

by Борис Грінченко

◀ золотісінький

Словник української мови Борис Грінченко З золотіти

золотко ▶

Київ: Горно, 1927

Золоті́ти, ті́ю, єш, гл. 1) Блестеть как золото. На токах золотіють скирти. О. 1861. XI. 100. Глина така жовта, аж золотіє. Волч. у. 2) Обогащаться. Доля йому щиро служила, — так і золотів, так і золотів. МВ. I. 65.