Словник української мови (1927)/золотуха
| ◀ золоття | Словник української мови З золотуха |
золотушний ▶ |
|
Золоту́ха, хи, ж. 1) Золотуха. Зовсім був осліп од золотухи. К. Гр. Кв. 9. 2) = Золоту́шник 2. Вх. Пч. II. 12. 3) Раст. а) Solidago Virgaurea L. ЗЮЗО. I. 137. б) Thalictrum flavum L. ЗЮЗО. I. 138. *4) Слюдистая глина, глина с блестками. Копали криницю; ішла жорства, далі золотуха, — ну то далі піде біла глина. Крим.