Словник української мови (1927)/золотник
| ◀ золотковий | Словник української мови З золотник |
золото ▶ |
|
Золотни́к, ка́, м. 1) = Золота́рь 1. Ой ходімо ж ми до ковальчика, до ковальчика, до золотника, покуймо ж собі мідяні човна, мідяні човна, золоті весла. АД. I. 1. 2) Раст. а) Potentilla tormenloides. Вх. Пч. I. 12; б) Geranium sanguineum. Шух. I. 21. 3) Золотник. Лихо приходить пудами, а сходить золотниками. Ном. № 1968. 4) Матка. Желех. Примовляння, як підбірають животи, коли осунуться: «Золотий золотничку, стань собі на містечку; де поставив тебе отець і мати, тут тобі довіку стояти». Гринч. II. 17. *5) Болезнь матки. Сл. Яворн. Ум. Золотничо́к.