Словник української мови (1927)/золотий
| ◀ золотець | Словник української мови З золотий |
золотило ▶ |
|
Золоти́й, а́, е́. *(сокращ. зо́лот). 1) Золотой. Ой іскиньте золот перстінь із мизинця з пальця. Мет. 19. *Давав, давав та золот перстінь, — вона не взяла. 300 укр. пісень. З золотими перснями на руці. МВ. II. 31. 2) Золотого цвета; золотистый. Золота бджілка над квіткою в'ється. Хата. 2. Ум. Золоте́нький, золоте́сенький. Стрів мене козак молоденький, схопив з мене вінок золотенький. Чуб. III. 170.
Золоти́й, то́го, м. = Злот. Купи мені, моя мати, за копійку голку, за чотирі золотії червоного шовку. Мл. л. сб. 304.
Золоти́ло, ла, с. Материал для позолоты: краска, шумиха и пр. Гол. IV. 402.
*Золоти́льник, ка, м. Золотильщик. Сл. Дубр.
Золоти́ти, чу́, тиш, гл. Золотить, позлащать. Федьк. I. 79. Сонечко гай золотило. Шевч. 410.
Золоти́тися, чу́ся, тишся, гл. Позлащаться; казаться золотым. Ще сонечко не піднялось, хмарний Кавказ не золотився. Мак. Г. 37.
*Золоти́ще, ща, с. Месторождение золота. Сл. Дубр.
*Золоті́ння, ня, с. Золочение, позолота. Каже циганка: «Позолоти ручку, поклади карбованця». Каже чоловік: «А я і без золотіння тобі заворожу». Крим.
Золоті́сінький, а, е. Совершенно золотой. Употр. как ласкательное. Моя матінко, моя золотісінька! Мил. 200.
Золоті́ти, ті́ю, єш, гл. 1) Блестеть как золото. На токах золотіють скирти. О. 1861. XI. 100. Глина така жовта, аж золотіє. Волч. у. 2) Обогащаться. Доля йому щиро служила, — так і золотів, так і золотів. МВ. I. 65.
*Зо́лотко, ка, с. 1) Ум. от зо́лота. 2) Ласкательное название для детей. Побіжи-но, моє золотко, та нарви вишеньок на киселик. Звен. у., с. Пальчик. Ефр.
Золотко́вий, вого = Злот? Не хочу я червоного, дайте мені золоткового (о деньгах). Чуб. IV. 198.
Золотни́к, ка́, м. 1) = Золота́рь 1. Ой ходімо ж ми до ковальчика, до ковальчика, до золотника, покуймо ж собі мідяні човна, мідяні човна, золоті весла. АД. I. 1. 2) Раст. а) Potentilla tormenloides. Вх. Пч. I. 12; б) Geranium sanguineum. Шух. I. 21. 3) Золотник. Лихо приходить пудами, а сходить золотниками. Ном. № 1968. 4) Матка. Желех. Примовляння, як підбірають животи, коли осунуться: «Золотий золотничку, стань собі на містечку; де поставив тебе отець і мати, тут тобі довіку стояти». Гринч. II. 17. *5) Болезнь матки. Сл. Яворн. Ум. Золотничо́к.
Зо́лото, та, с. Золото. Гліб. 30. Князі, що золотом чертоги і сріблами світлиці наповняють. К. Іов. 8. Шовком шила, шовком шила, золотом рубила. Мет. 26. Піднесли йому дари: золото, ладан і миро. Єв. Мт. I. 11. Ум. Золотце́, *зо́лотко. Чуб. III. 286.
*Золотобанний, а, е. Золотокупольный, златоглавый. Церкви золотобанні. Сл. Яворн.
Золотобере́жний, а, е. Золотообрезный.
Золотове́рхий, а, е. Золотоглавый, с золотым верхом. Золотоверха церква. Левиц. Пов. 4. Золотоверха скринька. Гринч. II. 246.
*Золотово́вний, а, е. С золотой шерстью, златорунный. Желех.
*Золотоволо́сий, а, е. Золотовласый. Сл. Яворн.
Золотоголо́сий, а, е. Сладкогласный. Геній народній создав Шевченка з його стихом золотоголосим. Хата. XI.
Золотогри́вий, а, е. Имеющий золотую или золотистого цвета гриву, *златогривый. Сів на золотогривого