Словник української мови (1927)/знітитися
| ◀ знітийник | Словник української мови З знітитися |
знічев'я ▶ |
|
Зні́титися, чуся, тишся, гл. Притаиться, прижаться робко, с'ежиться, стараясь быть как можно менее заметным; переносно: уничтожиться, представиться ничтожным. Усякому дає дорогу, а сам знітиться так, мов той цуцик, ускочивши в хату. К. ЧР. 263. Зігнувся, знітився. МВ. I. 115. Він никне, мовкне, знітившись таїться, як серце кволе в нещасливій долі. К. Дз. 229.