Словник української мови (1927)/знікчемніти
| ◀ знікчемнілий | Словник української мови З знікчемніти |
знімати ▶ |
|
Знікче́мніти, нію, єш, гл. Сделаться ничтожным, негодным. Наші предки знікчемніли. К. Гр. Кв. XXXIV. *Коли б я нараз перестав на жінок дивитися, то чи не знікчемнів би я. Лепкий.