Словник української мови (1927)/знудитися

by Борис Грінченко

◀ знудити

Словник української мови Борис Грінченко З знудитися

знудіти ▶

Київ: Горно, 1927

Зну́ди́тися, джу́ся, дишся, гл. Затосковать. Як би була поїхала, то знудилася б. Могил. у. Тяжко ж мені на серденьку, трохи ся не знуджу. Гол. I. 293. Знудившися життям своїм мертвецьким, жадали ми у вирей полетіти. К. ХП. 96.