Словник української мови (1927)/знехтувати

Зне́хтувати, тую, єш, гл. 1) Испортить небрежно обращаясь. 2) Пренебречь, оставить без внимания, забросить. Підійметься угору, кого знехтували люде. К. Псал. 26. Знехтували мене сірому. Г. Барв. 196.