Словник української мови (1927)/зненацька
| ◀ зненапа | Словник української мови З зненацька |
знеобачка ▶ |
|
Знена́цька, нар. Неожиданно, внезапно. Киев. у. Напасть на ворогів збірався, зненацька копоті їм дать. Котл. Ен. V. 28. Зненацька ударили на всі московськії сили. Гол. I. 32.