Словник української мови (1927)/знемагати
| ◀ знемаганий | Словник української мови З знемагати |
знемилити ▶ |
|
Знемага́ти, га́ю, єш, гл. — на. Изнемогать от. То тим вони спочивали, що на рани постреляні да порубані дуже знемагали. Макс. (1849), 17. На сон знемага́ти. Сильно хотеть спать. А которії хмельні бували, на сон знемагали. Макс. (1849), 39.