Словник української мови (1927)/зневолити

by Борис Грінченко

◀ зневолення

Словник української мови Борис Грінченко З зневолити

зневолювати ▶

Київ: Горно, 1927

Знево́лювати, люю, єш, зневоля́ти, ля́ю, єш, сов. в. знево́лити, лю, лиш, гл. Лишать, лишить свободы; принуждать, принудить. Убогого зневоляють. К. Іов. 52. Зневоляєш мене до того. КС. 1883. VII. 519.