Словник української мови (1927)/знарошне
| ◀ знарок | Словник української мови З знарошне |
знаряддя ▶ |
|
Знаро́шне, нар. Нарочно, умышленно. Він дав мені знарошне серце мляве, знарошне він лякає мене страхом. К. Іов. 52. Не знарошне він занедбав Квітчин способ малювання наших селян. Хата. X.