Словник української мови (1927)/знадіб
| ◀ знаджуватися | Словник української мови З знадіб |
знадливий ▶ |
|
*Зна́діб, добу, м. (До чо́го, на що). 1) Материал. 2) Воспомогательное средство, инструмент. Сл. Нік.
| ◀ знаджуватися | Словник української мови Борис Грінченко З знадіб |
знадливий ▶ |
|
Словник української мови — З
знадіб
Борис Грінченко
1927
*Зна́діб, добу, м. (До чо́го, на що). 1) Материал. 2) Воспомогательное средство, инструмент. Сл. Нік.