Словник української мови (1927)/знавіснілий
| ◀ знавідитися | Словник української мови З знавіснілий |
знавісніти ▶ |
|
Знавісні́лий, а, е. Взбесившийся, сошедший с ума.
| ◀ знавідитися | Словник української мови Борис Грінченко З знавіснілий |
знавісніти ▶ |
|
Словник української мови — З
знавіснілий
Борис Грінченко
1927
Знавісні́лий, а, е. Взбесившийся, сошедший с ума.