Словник української мови (1927)/змічати
| ◀ зміцнювати | Словник української мови З змічати |
змішаний ▶ |
|
*Зміча́ти, чаю, єш, сов. в. змі́тити, чу, тиш, гл. Подмечать, подметить; спохватываться, спохватиться. Не змітили, як і сонечко стало сідати. Молодиця й не змітила, коли саме перестала дитина плакати. Крим.