Словник української мови (1927)/змилосердитися

by Борис Грінченко

◀ змилок

Словник української мови Борис Грінченко З змилосердитися

змилоститися ▶

Київ: Горно, 1927

Змилосе́рдитися, джуся, дишся, гл. Умилосердиться. Котл. Ен. V. 36. Поки прут знайшов та й одсердився, та на свою миленькую змилосердився. Чуб. V. 581. Крий, боже, щоб над ним хто з вас змилосердився. Греб. 380. Ісус же, змилосердившись, простяг руку. Єв. Мр. I. 41.