Словник української мови (1927)/змарніти

by Борис Грінченко

◀ змарнілий

Словник української мови Борис Грінченко З змарніти

змарнований ▶

Київ: Горно, 1927

Змарні́ти, ні́ю, єш, гл. Исхудать. Невістка скаржиться, а на лиці не змарніла. Ном. № 6899. За довгий час змарнів, борода одросла. Рудч. Ск. II. 162.