Словник української мови (1927)/зліпити
| ◀ зліпинець | Словник української мови З зліпити |
зліплювати ▶ |
|
Злі́плювати, люю, єш, сов. в. зліпи́ти, плю́, пиш, гл. 1) Лепить, слепить, вылепить. Біг сказав чортові зліпити з глини вовка. Чуб. I. 52. 2) Слеплять, слепить, склеить липким. Зліпила (розбите) яйце. Рудч. Ск. I. 144. 3) Связывать, связать (слова в речи). Вона насилу, велику силу змогла зліпити докупи кілька польських словець. Левиц. I. 209. *Двох слів не злі́пить. Двух слов не свяжет. Сл. Нік.