Словник української мови (1927)/злупати

by Борис Грінченко

◀ злукто

Словник української мови Борис Грінченко З злупати

злупити ▶

Київ: Горно, 1927

Злупа́ти, па́ю, єш, гл. 1) Грабить. Церков злупали, Христа взяли. Чуб. III. 349. 2) Сковырять, сколоть, снять слой. Сяде на спід крохмаль, а він його злупа, наллє води та змиє. Лебед. у.