Словник української мови (1927)/злобитель
| ◀ злоба | Словник української мови З злобитель |
злобителька ▶ |
|
Злоби́тель, ля, м. Недоброжелатель. Злобителів старшина пооддавав у москалі, та тепер що зна, те й робе. Канев. у. Є такі злобителі, що його підпалюють. Миус. окр.