Словник української мови (1927)/зламувати

by Борис Грінченко

◀ зламок

Словник української мови Борис Грінченко З зламувати

злапати ▶

Київ: Горно, 1927

Зла́мувати, мую, єш, сов. в. злама́ти, ма́ю, єш, гл. 1) Сламывать, сломать. 2) Нарушать, нарушить. Зламати слово, присягу. К. Досв. 66. Був зламаний закон Мойсеїв. Єв. І. VII. 23. Байда… не зламав своєї віри. К. ЧР. 83.