Словник української мови (1927)/зикати
| ◀ зик | Словник української мови З зикати |
зима ▶ |
|
Зи́кати, каю, єш, сов. в. зи́кнути, ну, неш, гл. Кричать, вскрикнуть. Дядько не схотів — ще став зикати на його. Чуб. II. 8. Як не крикне, як не зикне. НВолын. у. Реве, лютує Византія, руками берег достає; достала, зикнула, встає. Шевч. 60.