Словник української мови (1927)/зжурити
| ◀ зжувати | Словник української мови З зжурити |
зжуритися ▶ |
|
Зжури́ти, рю́, риш, гл. Иссушить печалью. Журба мене зжурила.
| ◀ зжувати | Словник української мови Борис Грінченко З зжурити |
зжуритися ▶ |
|
Словник української мови — З
зжурити
Борис Грінченко
1927
Зжури́ти, рю́, риш, гл. Иссушить печалью. Журба мене зжурила.