Словник української мови (1927)/зжити

by Борис Грінченко

◀ зжирати

Словник української мови Борис Грінченко З зжити

зжитися ▶

Київ: Горно, 1927

Зжи́ти, зживу́, ве́ш, гл. 1) Прожить. От затого місяць зживе у нас, а ще не привикне. Ми з тобою вік зжили. Ном. № 11523. *2) Изжить. Сл. Нік. Зжити його з світу хоче. Пир. у., Конон.