Словник української мови (1927)/землянка
| ◀ землянин | Словник української мови З землянка |
земляцтво ▶ |
|
Земля́нка, ки, ж. 1) Землянка. Вириєм землянку, виведем сяку-таку оселю та й будем жить. Рудч. Ск. I. 131. 2) В песнях иносказательно: могила. 3) Картофель (возле Бучача в Галиции). Вх. Зн. 21. Ум. Земля́ночка. Узяв собі паняночку, у чистім полі земляночку. Чуб. V. 800.