Словник української мови (1927)/зем
◀ зельман | Словник української мови З зем |
земена грань ▶ |
|
Зем, зе́ми, ж. Пол в доме, преимущественно вымощенный кирпичем. Він сам розорив хату свою, а брат його зем розібрав. Зем була цеглою виложена в хаті, так він цеглу повикопував. Павлогр. у. (Залюбовск.).