Словник української мови (1927)/зело

by Борис Грінченко

◀ зелінка

Словник української мови Борис Грінченко З зело

зельман ▶

Київ: Горно, 1927

Зело́, ла́, с. Зелень, травянистое растение. Тихая роса сідала над зелом і древом. Мкр. Н. 35. Стало їх подвір'я зелом і древом заростати. КС. 1884. I. 32. Багато зела на цім огороді, то тяжко буде полоти. НВолын. у.