Словник української мови (1927)/здуріти
| ◀ здурити | Словник української мови З здуріти |
здурніти ▶ |
|
Здурі́ти, рі́ю, єш, гл. Одуреть; с ума сойти. Виведь єї в чисте поле — скажуть, що здуріла. Чуб. V. 630.
| ◀ здурити | Словник української мови Борис Грінченко З здуріти |
здурніти ▶ |
|
Словник української мови — З
здуріти
Борис Грінченко
1927
Здурі́ти, рі́ю, єш, гл. Одуреть; с ума сойти. Виведь єї в чисте поле — скажуть, що здуріла. Чуб. V. 630.