Словник української мови (1927)/здумувати
| ◀ здумна | Словник української мови З здумувати |
здумуватися ▶ |
|
Зду́мувати, мую, єш, сов. в. зду́мати, маю, єш, гл. 1) Вздумывать, вздумать, затевать, затеять. Єдин здумав женитися, щоб було чим журитися. Чуб. V. 519. 2) Вспоминать, вспомнить, припомнить. Сказав би веремію, та здумав, що говію. Ном. № 3583. 3) Воображать, вообразить, представлять, представить.