Словник української мови (1927)/здрік

by Борис Грінченко

◀ здріжатися

Словник української мови Борис Грінченко З здрік

здрімати ▶

Київ: Горно, 1927

Здрік, здро́ку, м. 1) = Дрік 2. І ну корпать очі чоловікові своєму, неначе здрік її кусає. Рудч. Ск. II. 174. *2) = Здрі́нка. Сл. Яворн.