Словник української мови (1927)/здовольнити

by Борис Грінченко

◀ здовжити

Словник української мови Борис Грінченко З здовольнити

здовольняти ▶

Київ: Горно, 1927

Здовольня́ти, ня́ю, єш, сов. в. здовольни́ти, ню́, ни́ш, гл. Удовлетворять, удовлетворить, удовольствовать. Розуму, — чув не раз я од учених, — ніяк не можна здовольнить. О. 1861. VII. 15. Нічого бога гнівити, — усім бог здовольнив. Г. Барв. 424.