Словник української мови (1927)/здобріти

by Борис Грінченко

◀ здобритися

Словник української мови Борис Грінченко З здобріти

здобуваний ▶

Київ: Горно, 1927

Здобрі́ти, рі́ю, єш, гл. 1) Подобреть. 2) Удовольствоваться, удовлетвориться. Рудч. Ск. II. 86. Здобрій тим, що тобі волость присудила. Левиц. КС. 170.