Словник української мови (1927)/здержати
| ◀ здержність | Словник української мови З здержати |
здержувати ▶ |
|
Зде́ржувати, жую, єш, сов. в. зде́ржати, жу́, жи́ш, гл. 1) Удерживать, удержать, сдерживать, сдержать. Та до такого доліз, що й дерево не здержало. Рудч. Ск. I. 25. Не міг здержати сліз. Опат. 76. А я його все здержую, як стане зриватися до жидівки. Г. Барв. 283. 2) Выдерживать, выдержать. Не дійдеш ти до пекла, не здержиш того пекельного вогню. Стор. МПр. 41.