Словник української мови (1927)/здекретувати
◀ здекретовувати | Словник української мови З здекретувати |
здекутник ▶ |
|
Здекрето́вувати, вую, єш, сов. в. здекретува́ти, ту́ю, єш, гл. Определять, назначать. Яку б кару ледачому пакостникові здекретувати? К. ЧР. 272.