Словник української мови (1927)/згін
| ◀ згідно | Словник української мови З згін |
згінний ▶ |
|
Згін, зго́ну, м. 1) Сгоняние в одно место, — напр., сгоняние скота в одно стадо на одно пастбище. Якось вставши до овечок рано та раненько, подоїла, в згін прогнала. Мкр. Н. 7. 2) Сгоняние с места, изгнание.