Словник української мови (1927)/згідливий

by Борис Грінченко

◀ згіддя

Словник української мови Борис Грінченко З згідливий

згідний ▶

Київ: Горно, 1927

Згі́дливий, а, е. 1) Пригодный, полезный. Вона згідлива, нею підкурюють корову, як захвора. ХС. IV. 56. Се зілля згідливе: його п'ють од кашлю. Волч. у. 2) Покладистый, сговорчивый, миролюбивый.