Словник української мови (1927)/згукнути

by Борис Грінченко

◀ згук

Словник української мови Борис Грінченко З згукнути

згукуватися ▶

Київ: Горно, 1927

Згукну́ти, ну́, не́ш, гл. 1) Крикнуть. Що ж, як він згукне нам отте своє «годі!» та й нагадувать не звелить? МВ. II. 110. 2) Позвать. Згукнув його, — він обізвався і прийшов до мене. Екатеринославск. у. (Залюбовск.).