Словник української мови (1927)/зголити
| ◀ згола | Словник української мови З зголити |
зголоджений ▶ |
|
Зголи́ти, лю́, лиш, гл. 1) Сбрить. Перший раз, як живу на світі, довелось мені зголити вуси. Стор. I. 170. 2) Оголить, обнажить. Переносно: сделать бедным, нищим. Та бодай же ти, корчмо…, та й у пень згоріла, та як ти ж мого сина, та як ти молодого, та навіки зголила. Гринч. III. 286.