Словник української мови (1927)/зговорити
| ◀ зговорини | Словник української мови З зговорити |
зговоритися ▶ |
|
Зговори́ти, рю́, риш, гл. Проговорить, сказать. Хата, як покришка: що зговориш, то в хаті повинно пропасти. Ном. № 5998. А що я тобі казатиму, дочко, — зговорила Чайчиха похмуро. МВ. II. 42. Як сеє зговорили, так барзо й учинили. Мет. 441.