Словник української мови (1927)/звістувати
| ◀ звістка | Словник української мови З звістувати |
звість ▶ |
|
*Звістува́ти, тую, єш, гл. Оповещать, извещать, докладывать, доложить. Слуга звістував, що подано до столу. О. Пчілка.
| ◀ звістка | Словник української мови Борис Грінченко З звістувати |
звість ▶ |
|
Словник української мови — З
звістувати
Борис Грінченко
1927
*Звістува́ти, тую, єш, гл. Оповещать, извещать, докладывать, доложить. Слуга звістував, що подано до столу. О. Пчілка.