Словник української мови (1927)/звісен
◀ звірячий | Словник української мови З звісен |
звісиголова ▶ |
|
Зві́сен, сна, не и зві́сний, а, е. 1) Известный. Звісна тобі печаль моя. Грин. III. 149. Грицько звісний п'яниця. 2) Ти зві́сен. Ты знаешь, тебе известно. Ти звісен, — між курми суддею я була. О. 1861. VII. 119.