Словник української мови (1927)/звіркувати
| ◀ звірість | Словник української мови З звіркувати |
звіркуватий ▶ |
|
Звіркува́ти, ку́ю, єш, гл. Быть зверем. Кротом же лазе португалець, звіркує шведин вовком там. Котл. Ен. IV. 12.
| ◀ звірість | Словник української мови Борис Грінченко З звіркувати |
звіркуватий ▶ |
|
Словник української мови — З
звіркувати
Борис Грінченко
1927
Звіркува́ти, ку́ю, єш, гл. Быть зверем. Кротом же лазе португалець, звіркує шведин вовком там. Котл. Ен. IV. 12.