Словник української мови (1927)/звільна
| ◀ звільжити | Словник української мови З звільна |
звільняти ▶ |
|
Зві́льна, нар. Медленно, понемногу. Солодьки… звільна вирізувались з-за гори. Св. Л. 309. *Так треба звільна усю старшину гетьманську і козацьку викорінити. Лепкий.