Словник української мови (1927)/звід
| ◀ звишки | Словник української мови З звід |
звідати ▶ |
|
Зві́д, зво́ду, м. 1) Уничтожение, разорение. Так їм на звід пішлось; не один пан у нас звівся; поживе оце, поживе, та й спустує, бур'яном поросте й двір. 2) Обман. Чи її щиро любиш? Бо як єї держиш у зводі, долю її загубиш. Гол. III. 392. 3) Очеп (в колодезе). Ой у полі криниченька на чотирі зводи. Чуб. V. 102. *4) Оборот (в замке). Замок на два зводи запірається. Звен. у., с. Пальчик, Ефр. 5) Род ловушки с пружиной для ловли лисиц, волков и пр. Шух. I. 237.