Словник української мови (1927)/зворот
| ◀ зворикати | Словник української мови З зворот |
зворота ▶ |
|
Зворо́т, ту, м. 1) Поворот. А де рубав? — питають стрівши кого з дровами, або з деревом. Як скаже: на зворотах, то се украв десь; де звернув з дороги, там і вирубав. Гринч. I. 232. 2) Оборот. На зворо́т. Наоборот. І все робили на зворот: що строїть треба, те ламали. Котл. Ен. IV. 64. 3) Возвращение.